Україна може отримати окремого військового мобільного оператора — захищену мережу зв’язку для потреб Сил оборони. Регуляторну базу для цього закладає проєкт змін до плану розподілу радіочастот, який Міністерство цифрової трансформації надіслало до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК). Комісія погодила документ без зауважень, далі його розгляне Кабінет Міністрів, пише «Економічна правда».
За даними Dev.ua, зміни передбачають виділення 30 МГц у діапазонах 703–733/758–788 МГц для впровадження 5G — достатньо для трьох ліцензій по 10 МГц для мобільних операторів. Освоєння цих частот очікується в другій половині 2026 року. Паралельно документ закладає правову базу для розгортання приватних захищених 4G/5G-мереж Збройних сил України (ЗСУ).
Рішення спирається на досвід армій НАТО, які використовують подібні мережі для обміну мультимедійною інформацією в реальному часі: відео, голосовими повідомленнями й телеметрією. За задумом, військова мережа працюватиме в зоні до 30 км від лінії бойового зіткнення, де цивільні оператори фактично відсутні. Документ передбачає шифрування та спеціальні протоколи захисту, які унеможливлюють перехоплення сигналу.
За словами джерел «Економічної правди» у телекомунікаційній галузі, держава має намір створити окремого військового оператора. Телекомунікаційний експерт Роман Хіміч виокремлює два можливі сценарії. Перший — модель віртуального оператора мобільного зв’язку (MVNO), за якої військові отримують окремі SIM-картки з пріоритетом трафіку та спеціальними налаштуваннями безпеки, проте користуються цивільною інфраструктурою. Другий — розгортання повністю ізольованої мережі з власним частотним ресурсом і ядром: вона забезпечує повний контроль і незалежність від комерційних операторів, однак потребує значно більших витрат і часу. Видання звернулося до Міністерства оборони та Міністерства цифрової трансформації з проханням прокоментувати ці зміни, та на момент публікації відповіді не надійшли.
За даними видання, перевагу може отримати другий варіант — на базі окремої приватної телекомунікаційної компанії. До реалізації проєкту держава вже залучила представників «великої трійки» мобільних операторів, зокрема щодо постачання базових станцій (БС).
Йдеться не про заміну Starlink, а про створення резервного каналу зв’язку. Військові, з якими спілкувалися журналісти видання, підтверджують: під час операцій на курському напрямку Starlink не працював і підрозділи переходили на LTE та радіостанції Silvus. Самі бригади вже частково втілюють подібні рішення: за словами одного зі зв’язківців, SIM-картки військового оператора з’явилися ще під час оборони Авдіївки, а кілька місяців тому в бригадах сформували окремі LTE-взводи.
Хіміч застерігає від надмірного оптимізму: наземні мережі потребують стаціонарної інфраструктури, вразливої до ударів, а розгортання може тривати роки. На його думку, Starlink здатне замінити лише інше супутникове угруповання зі схожими характеристиками — ні 4G, ні 5G з цим завданням не впораються. Тож захищені армійські мережі розглядаються як доповнення до наявної системи зв’язку, а не як її альтернатива.
Джерело: https://mediasat.info/