Напередодні 2024 року турецька компанія Turkcell оголосила про продаж своїх українських активів: 100% lifecell, «Укртауер» і «Глобал Білгі». «Мова про компанію, яка не знайшла б нікого, хто б її поглинув за $1 п’ять років тому. Мова про компанію, яка раніше ніколи не отримувала навіть $1 прибутку», – наголосив СЕО lifecell Ісмет Язиджи.
Тож як вдалося вмовити покупця – французьку інвестиційну компанію NJJ Capital – так ризикнути під час війни? Чому після 18 років роботи в Україні Turkcell вирішила залишити наш ринок? Які сюрпризи французи можуть приготувати для успішнішої конкуренції з «Київстар» та «Vodafone Україна»? Подібні запитання в lifecell не коментують до остаточного закриття угоди. А цей процес може розтягнутися надовго: нещодавно АМКУ повернув французам заявку про придбання оператора. «Матеріали, додані до заявки, не містили вичерпної інформації, яка є необхідною для їх розгляду в комітеті», – зазначили у відомстві. Тож Mind пішов до експертів.
Наскільки успішно Turkcell просувалася на українському ринку? Оператор lifecell (до 2016 року ТОВ «Астеліт», ТМ Life:)) почав працювати в Україні з «невеликим» запізненням – з 2005 року. Тоді на ринку вже понад 10 років конкурували «Київстар» і «Vodafone Україна» (раніше UMC, МТС). Втім засновники компанії – Turkcell (55%) та СКМ Ріната Ахметова (45%) – вирішили ризикнути. Але в підсумку отримали довгі збиткові роки. 2006 рік оператор закінчив із чистим збитком у $198 млн, 2007-й – $168 млн, 2008-й – $336 млн, 2009-й – $112 млн, 2010-й – $101 млн, 2011-й – $76 млн, 2012-й – $56 млн, 2013-й – $33 млн, 2014-й – $465 млн, 2015-й – $202 млн.
Того ж року Ахметов вийшов із бізнесу: Turkcell викупила у СКМ 45% акцій за $100 млн.
Перший за всю історію чистий прибуток ($36,3 млн) компанія отримала у 2016 році. Втім головним чинником зльоту був продаж вишок lifecell компанії «Укртауер» (також належить Turkcell) за $52 млн. Далі знову пішли збиткові роки: 2017-й – «мінус» $19 млн, 2018 – «мінус» $48 млн, 2019 – «мінус» $43 млн.
Поворотним став ковідний 2020-й. І вже чотири роки поспіль оператор показує чистий прибуток: 2020-й – 2,59 млрд грн, 2021-й – 610,9 млн грн, 2022-й – 972,3 млн, три квартали 2023-го – 1,68 млрд грн. Цікаво, що lifecell вийшла й на рекордну для воєнного часу динаміку доходу: зростання на 26% за три квартали 2023-го. Тоді як у конкурентів темп нижчий: у «Київстар» – 12,1%, у «Vodafone Україна» – 8%.
Також lifecell став єдиним оператором, якому вдалося за останній рік показати збільшення абонентської бази (на 900 000 – до 9,1 млн користувачів) і майже повернутися до довоєнного показника (2021 рік компанія закінчила з 9,2 млн абонентів). У «Київстар» під час великої війни кількість клієнтів просіла на 2,2 млн – до 24,1 млн за підсумками III кварталу 2023-го, у «Vodafone Україна» на 3,8 млн – до 15,2 млн.
Тож чому зараз Turkcell вирішила вийти із стабільно прибуткового бізнесу? За офіційно не підтвердженою інформацію, головний офіс виставив актив на продаж ще 2022 року, угода стартувала у травні 2023-го.
«Думаю, ключові фактори – війна та пов’язані з нею ризики і вихід на окупність. У Turkcell дійшли до логічної точки окупності, оцінили перспективи включно з війною та, напевно, вирішили не втрачати вдалий момент для виходу», – припускає телеком-експерт Анатолій Фроленков.
Телеком-експерт Олександр Глущенко називає ще два чинники. «По-перше, продаж стимулювала нестабільна економічна ситуація в Туреччині. Є думка, що Turkcell важливо зосередитися на власному ринку. А активи на проблемних ринках несуть низку фінансових ризиків. Çukurova Group та інші співвласники Turkcell – багатопрофільний бізнес. Вірогідно, вони хочуть вкласти гроші від продажу в більш окупні проєкти», – аналізує експерт.
Ще один чинник – дефіцит коштів для успішної конкуренції в Україні.
«Оператор так і не став другим на ринку. Щоб далі розвиватися, потрібно інвестувати в ФШСД (фіксований інтернет). У «Київстар» – приблизно 1 млн абонентів ФШСД, у «Vodafone Україна» після придбання Vega та «Фрінету» – декілька сотень тисяч, а у lifecell – нуль. Тобто з погляду ринкової конкуренції в нинішніх умовах lifecell потребує значних інвестицій для придбання інтернет-провайдерів (самостійно будувати мережі – дорого й довго). Тож, напевно, у Turkcell прорахували всі ризики, побачили, що потрібно турбоприскорення, і вирішили передати актив інвестору із запасом енергії та більшою схильністю до авантюризму», – пояснює Олександр Глущенко.
Хто ж ці «авантюристи»? Покупцем стає французька компанія NJJ Capital. Її власник Ксав’є Ньєль – тамтешній бізнесмен, №439 у списку Bloomberg Billionare Index зі статком $6,08 млрд. Мільярдер уже давно інвестує в телеком-бізнес Євросоюзу. Його група Iliad надає телеком-послуги під брендом Free у Франції та під брендом Play у Польщі. Також Ксав’є Ньєль є власником операторів зв’язку Monaco Telecom (Монако), Salt Mobile (Швейцарія) та Eir (Ірландія).
Окрім телекому, бізнесмен має медійні активи (частка в газеті Le Monde), він є членом правління Kohlberg Kravis Roberts (американська інвесткомпанія зі списку Fortune 500) і французької девелоперської компанії Unibail-Rodamco-Westfield. Раніше Ньєль уже співпрацював з українським бізнесом: в UNIT City було запущено UNIT Factory на базі ліцензії школи програмування «42», яку заснував мільярдер.
Навіщо французам lifecell? За словами Анатолія Фроленкова, теоретично новому власнику актив потрібен для трьох сценаріїв. «Перший малоймовірний – швидкий перепродаж. Наскільки знаю, такі спекулятивні угоди – не профіль французів. Другий, найбільш вірогідний, – посилення позицій lifecell через купівлю операторів ФШСД та подальший продаж стратегам Orange, Deutsche Telekom, Vodafone тощо. Третій сценарій – французи надовго стають стратегічними інвесторами в Україні, також купують місцевих гравців у сегменті ФШСД. Плюс французи мають доступ до різних дотаційних програм, фондів із відновлення ЄС. Можливо, у такий спосіб вони думають залучити пільгові вливання в інфраструктуру», – пояснює експерт.
Олександр Глущенко вважає, що lifecell потрібен NJJ Capital для експансії на Схід: «Коли у групи багато активів у різних країнах – важлива синергія. Потрібно збільшувати абонентську базу для того, щоб показувати цю синергію перед акціонерами. І навіть, якщо це проблемна країна, додати понад 9 млн клієнтів – непоганий показник. А абонент в Україні коштує на порядок дешевше, ніж у ЄС».
Також експерт припускає, що французи сильно вірять у перемогу України. «І розуміють, що після перемоги над російськими окупантами в наш ринок буде проінвестовано значні кошти. Ця віра мала б стати маркером для інших інвесторів, особливо тих, які готові вкладати гроші в країни з форс-мажорними обставинами: «Дивіться, є бізнес-клімат і можна ризикувати». Купівля lifecell може стати дуже позитивним знаком для західних інвесторів. Тому що на ринок вийшла не якась невідома фірма з офшорів, а біла європейська компанія», – пояснює Олександр Глущенко.
Втім повернення АМКУ заяви інвестору може похитнути цей маркер. «Останні 30 років інвестклімат в Україні схожий на кострубате клаптикове рядно, де кожен маленький феодал чи директор пляжу вважає, що влада й посада – це їхня приватна власність, і їм дозволено монетизувати процеси, не забуваючи про себе. Приватний інтерес вищий за державний. Запитання: хто притомний вкладатиме гроші в Україну, де, окрім фактора сусіда-агресора, ще присутні такі «інвестняні»?» – припускає Олександр Глущенко.
Кого саме з інтернет-провайдерів можуть придбати? Анатолій Фроленков припускає, що найвірогідніше французів зацікавить купівля «Датагруп-Volia». «Окрім lifecell вони невипадково купують і «Укртауер». Це унікальна компанія, яка надає вишки в оренду не тільки lifecell, а й іншим операторам. У майбутньому ця послуга набиратиме обертів. Думаю, логічний крок – приєднати магістральний бізнес «Датагруп». Це допоможе посилити позиції і на ринку фіксованого інтернету», – припускає Анатолій Фроленков.
Олександр Глущенко також вважає, що «Датагруп-Volia», «Ланет», «Тенет», Prostonet та іншим гравцям, які входять до першої десятки на ринку, можна готуватися до можливих перемовин. Французи передусім стануть розглядати інтернет-провайдерів, які працюють на територіях зі скупченням абонентів lifecell. Це ті гравці, яких вигідніше купити: у їхніх абонентів підвищена лояльність, що допоможе швидше конкурувати та переманювати чужих абонентів, не купуючи інших провайдерів.
«Ринок відкритий і настільки просів, що іноземні інвестори можуть скуповувати активи в рази дешевше, ніж вони коштують за кордоном. Тож, вірогідно, що гравцям приноситимуть пропозиції з продажу. Але не всім. Зараз в Україні багато провайдерів – це мікс телекому, «оптимізації» та хобі. Такі активи ніхто купувати не буде. Тож важливо припинити гратися в демпінг, думати, як підвищити рівень ARPU та дивитися в бік оптимізації своєї діяльності згідно з чинним законодавством. Тобто, чим біліша та прозоріша компанія, чим простіше її можна перевірити, що вона – ТОВ, а не набір ФОПів, тим більша вірогідність продажу», – уточнює Олександр Глущенко.
Якою може бути остаточна сума угоди? Turkcell наразі її не розголошує. Лише уточнює, що номінальна вартість акцій lifecell – 12,7 млрд грн, «Укртауер» – 1,96 млрд грн, «Глобал Білгі» (мережа кол-центрів) – 47,2 млн грн. «Номінальна вартість – це ціна війни. Якби актив продавали в мирний час, вона була б набагато вища», – каже Олександр Глущенко.
До повномасштабної війни телеком-активи в середньому оцінювалися в 4–4,5 EBITDA. Судячи з оголошеної номінальної вартості, зараз мультиплікатори значно просіли. Перші три квартали 2023 року lifecell завершив з EBITDA в 4,97 млрд грн. Результати за рік ще не оголошені, приблизно цей показник становить 7 млрд грн.
Анатолій Фроленков припускає, що остаточна вартість буде трохи меншою за номінальну: «Думаю, турки запропонували дуже «смачну» ціну».
Коли угода буде остаточно закрита? Можливо, за декілька місяців, повідомили Mind у lifecell до новини про АМКУ. Наразі ж ніхто не може прогнозувати терміни закриття.
Чи завадить ця угода можливій націоналізації частки lifecell? Теоретично мала б. Нагадаємо: приблизно 20% акцій Turkcell опосередковано належать підсанкційним російським олігархам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову. Восени 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва заарештував 19,8% статутного капіталу lifecell. У слідства були «претензії» саме до російських бенефіціарів Turkcell. Після продажу 100% lifecell французам кримінальну справу мали б закрити.
Втім нещодавній «хід» АМКУ з поверненням заяви може свідчити, що зараз «розігрується» дещо інший сценарій: спочатку держава націоналізує частку lifecell, що опосередковано належить російським олігархам, а потім дозволяє купівлю активу західному інвестору. Чи не відлякне така «багатоходівка» NJJ Capital – питання відкрите.
Джерело: https://mind.ua/