Перейти до вмісту
Главная страница » ChatGPT: перспективи та ризики інтеграції в сферу освіти

ChatGPT: перспективи та ризики інтеграції в сферу освіти

    Українці, як ніхто інший, заслуговують на участь у прогресивних світових процесах та доступ до передових технологій. Тому нещодавнє вилучення нашої держави з переліку країн, яким розробники заборонили користуватися розумним чат-ботом ChatGPT, можна вважати черговою маленькою перемогою. Утім, з новими можливостями приходять нові клопоти, й одразу постає питання, як можна розпоряджатися новою розробкою і для яких цілей її краще використовувати? Це породило хвилю дискусій та палких обговорень у телевізійних студіях, інтернет-ресурсах і на просторах соціальних мереж. Цікавість, котру викликає чат-бот, цілком виправдана, адже доступ широких мас до використання штучного інтелекту потенційно може внести корективи у різні аспекти нашого життя.

    ШІ – ШЛЯХ ДО ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

    Чи не найбільший вплив нової технології очікується на сферу освіти. Тепер, коли до послуг ШІ можуть звертатися школярі, студенти і викладачі, виникає потреба у переосмисленні поняття академічної доброчесності. На додачу відкриваються оригінальні шляхи для оптимізації навчального процесу. Тож саме час звернутися до експертів і проаналізувати їхнє бачення перспектив і ризиків залучення ChatGPT до вітчизняної системи освіти.

    Володимир Співаковський
    Володимир Співаковський

    Так, засновник першого приватного ліцею «Гранд» Володимир Співаковський вбачає у чат-боті інструмент для осучаснення української школи, про що неодноразово заявляв на своїй сторінці у Facebook. Роздумами про потенціал цієї технології він поділився з Укрінформом:

    «Чим сьогодні страждає система освіти? Вона страждає мізерним навчальним контентом, не дуже ефективними технологіями, проблемами з учителями, і в результаті – слабкими знаннями учнів та примарністю їхніх перспектив на майбутнє. Вважається, що насамперед школярі повинні навчитися ставити запитання. ChatGPT легко допомагає опановувати цю звичку. А звідси виникає головне вміння – «навчитися вчитися», чого раніше ми ніяк не могли досягти. Крім цього, здобувачам освіти вдасться оптимально нарощувати своє критичне, логічне, аналітичне мислення та концентрацію уваги. Розширювати картину світу та вміти розмовляти з іншим інтелектом, чого раніше не було. Тим часом учителям буде легше складати курси занять та завдань. Швидше, розумніше, наочніше і результативніше. Навчання та викладання стануть набагато легшими, а система освіти – більш структурованою».

    Співаковський також зазначає, що нині серйозним викликом для людини є нескінченні обсяги інформації, адже оперативно опрацьовувати їх стає фізично неможливо:

    «В інформаційній епосі, що різко обрушилася на нас, ми виявилися беззбройними. Ніхто не знає, як цю інформацію добувати, розпізнавати, аналізувати, фільтрувати, збагачувати, конструювати та застосовувати. Але так не повинно бути. Тому й з’являються все ефективніші інструменти, які неухильно вдосконалюються. І ChatGPT – один із них, хоча не єдиний».

    Експерт наголошує, що до офіційного визнання та впровадження популярного чат-боту у сферу освіти його інструменти мають пройти різнобічне апробування. Наприклад, за допомогою пілотних проєктів, які множаться у світі щодня. Попри це, натхненні користувачі самостійно відкривають для себе досвід спілкування з ШІ та усіляко експериментують.

    «Незважаючи на короткий термін, ChatGPT уже здобув популярність і мільйони ентузіастів з величезною швидкістю тестують його можливості. Одні вирішили просто погратися з ним, перевіряючи на розум, швидкість, логіку та на «ефект дурня». Інші ж поставилися серйозно, сформували цілком пристойні завдання і були винагороджені перспективами, що поступово відкриваються і реалізуються», – повідомив Співаковський.

    ПРО ПОБОЮВАННЯ, ЯКІ НАСПРАВДІ МАРНІ

    Очевидно, що технологічна новинка викликає багато запитань у всіх учасників освітнього процесу. Викладачі обмірковують ризики недобросовісного використання ChatGPT своїми учнями, батьки переймаються, що їхні діти втратять здатність критично мислити і самостійно шукати необхідну інформацію. Щоб пролити трохи світла на ситуацію, Володимир Співаковський сформулював ряд побоювань, які непокоять освітян, і коротко прокоментував кожне з них:

    ● Побоювання: дитина втратить можливості мислити, звертаючись до ChatGPT.

    Коментар: дитина не втратить навички свого мислення так само, як шахіст не втрачає своїх шахових здібностей, граючи з суперником, навіть якщо цей суперник – комп’ютер. Адже читаючи книжки з шахів наодинці, грати не навчишся. Потрібне активне спілкування з кимось. Аналогічно, ChatGPT у шкільному навчанні – неоціненний співрозмовник, помічник та інтелектуальне задоволення.

    ● Побоювання: ШІ бракує словникової та фразеологічної бази.

    Коментар: варто пам’ятати, що обсяг даних українськомовної версії ChatGPT в рази менший, ніж в англійського оригіналу, де 175 мільярдів слів та фраз. Тож краще ставити питання одразу двома мовами, а далі – порівнювати відповіді, обираючи собі алгоритм, як діяти далі. І розраховувати не на одноразову відповідь, а на кілька ітерацій. З кожним разом інформація ставатиме більш збагаченою. У фіналі отримуємо подвійний результат – і вдосконалене володіння англійською, і скіли фільтрації інформації.

    ● Побоювання: не всі швидко навчаться користуватися чат-ботом.

    Коментар: зараз ChatGPT застосовують так само, як на зорі персональних комп’ютерів люди використовували їх у якості друкарської машинки. І це не дивно, адже тоді ми не вміли нічого іншого. Та з часом усі зрозуміли, що у комп’ютера зовсім інше призначення та значно ширші можливості.

    Лілія Гриневич
    Лілія Гриневич

    Міністр освіти і науки України 2016-2019 рр., а нині – перший проректор Київського університету імені Бориса Грінченка Лілія Гриневич також вважає, що навички штучного інтелекту можна з користю залучити до навчального процесу.

    «Ці технології можливо застосовувати, зокрема для творення відповідних навчальних матеріалів. Оскільки ChatGPT працює з різними текстами, формулами та числами, він може за одним алгоритмом генерувати тестові завдання, що будуть використовуватись як тренувальні вправи з певної теми. Зараз маємо дуже серйозну проблему з прогалинами у навчанні, які діти отримали спершу під час пандемії, а тепер – у ході повномасштабної війни. Залежно від свого навчального досвіду, вони мають зовсім різний рівень академічних досягнень. Щоб заповнити ці прогалини, необхідно їх діагностувати. А це означає, що ми потребуємо значної кількості оцінювальних матеріалів з усіх предметів для різних вікових категорій, за якими викладачі зможуть протестувати дітей і відповідно до результатів – тренувати їх у необхідних напрямах. Тобто головне завдання полягає у тому, як допомогти вчителям почати правильно використовувати чат-бот з цією метою, і як відповідальні особи можуть їм такий інструментарій забезпечити. На мою думку, саме ChatGPT може зекономити багато часу на підготовку матеріалів, пов’язаних з оцінюванням», – розповіла Гриневич в інтерв’ю для Укрінформу.

    Проректорка також наголосила, що у випадку використання чат-боту учнями та студентами, ключову роль відіграє мета, з якою вони звертаються до «послуг» штучного інтелекту:

    «ChatGPT форматує текст із багатьох джерел, що робить його чудовим інструментом для пошуку певної інформації. Інша справа, коли хтось користується ним, не маючи культури академічної доброчесності, для пошуку готової відповіді на завдання. Тут перед нами постає наступний виклик. По-перше, яким чином ідентифікувати текст, створений ШІ, а не безпосередньо учнем чи студентом, а по-друге, як сприяти пріоритетності академічної доброчесності в освітніх колах. Тож якщо ми презентуємо цю технологію у навчальних закладах, потрібно розуміти, які продукти використовувати для ідентифікації текстового матеріалу, згенерованого штучним інтелектом. Враховуючи, що в Україні існують окремі організації, метою яких є забезпечити академічну доброчесність, чим більшого поширення набуватимуть додатки на основі використання ШІ, тим більше буде розроблятися програмних продуктів для протидії зловживанню ними».

    Такі інструменти ймовірно будуть включені в етапи перевірки курсових і дипломних робіт у вищих навчальних закладах. Проте, на думку Лілії Гриневич, це не єдиний шлях, яким можна обійти ризики недобросовісного користування ChatGPT:

    «Багато чого залежить від тих завдань, які ми пропонуємо студентам. Адже попри всі можливості, якими наділений нині штучний інтелект, він має великі обмеження, порівняно з розумовою діяльністю людини. Саме тому потрібно, щоб теми курсових і дипломних робіт були надзвичайно актуальними, вимагали людської творчості, аналізу, а також висновків, які стосуються конкретного сучасного контексту. У цьому випадку неможливо буде обмежитись використанням ChatGPT чи його аналогів. Тож сучасний технологічний прогрес спонукає нас, викладачів, до актуалізації навчальних тем, саморозвитку і пошуку нестандартних рішень. Зрештою, є риси, притаманні тільки людям, які пов’язані зі співпереживанням, інтересом і творенням мотивації, унікальними результатами співпраці за рахунок поєднання темпераментів і різних точок зору. Так чи інакше, людина зараз попереду. Головне, щоб ми вміло використовували свої можливості та продовжували наполегливо працювати».

    Володимир Різун
    Володимир Різун

    Про власний досвід взаємодії із ChatGPT Укрінформу розповів директор Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Різун.

    «Особисто я зацікавився новою технологією і на цю мить розумію, що ChatGPT може генерувати загальні висловлювання, робити якісь прогнози чи передбачення розвитку подій. Розумію також, що довіряти точності поданого ним фактажу ні в якому разі не можна. Наприклад, я поцікавився, які закони забороняють використання російських джерел у наукових текстах. Чат-бот процитував мені уривок законодавчого акту і назвав номер статті, однак перевірка інформації виявила, що в оригінальному документі її не існує. Зараз я не поділяю захоплення стосовно можливості залучати ChatGPT до серйозної роботи, яке побутує у певних колах. Сумніваюся й у здатності цієї технології вже сьогодні замінити людину. Адже зрозуміло, що будь-який ШІ має напрацьовувати базу даних, самонавчатися, формувати картину світу. Як і людина, він може помилятися, тому на рівні з іншими джерелами інформації вимагає ретельної перевірки», – зазначив Різун.

    Директор додав, що нова технологія, безумовно, дуже цікава, проте ні глобальної загрози, ні значної допомоги для системи освіти у ній він поки не вбачає.

    «Якщо учень або студент, виконуючи завдання, обмежиться лише відповіддю, наданою чат-ботом, то з великою ймовірністю одержить перекручені та неточні факти. При цьому самостійний пошук конкретних даних й аргументів у відкритих джерелах призвів би до більшого розуміння здобувачем освіти заданої теми і знизив би ризик помилкових суджень.

    У будь-якому разі, ми вже йдемо цим шляхом і вчимося використовувати можливості ChatGPT у своїй діяльності. Важливо усвідомлювати, що це незворотній процес, і з часом з’являтимуться досконаліші ШІ, котрі володітимуть більшою кількістю даних. Саме тому, ми не можемо просто заборонити чи зупинити технологічний прогрес. Звичайно можна було б відключити цю систему на глобальному рівні, та позаяк вона вже доступна в Україні, недоречно обмежувати окремих користувачів у її застосуванні. Натомість необхідно проводити просвітницькі заходи для дітей та молоді, спрямовані на підвищення рівня медіаосвіти. У суспільстві вже є розуміння, що не всі програми на телебаченні варто дивитись, і не все варто читати – треба з розумом добирати джерела і відрізняти правду від вигадки. Тепер подібна критичність повинна запрацювати й у ході користування ChatGPT. Базова медіакультура має формуватися ще у шкільному віці й ставати надійним орієнтиром у майбутньому», – наголосив Володимир Різун.

    Він також розповів, яких висновків дійшов у ході використання технології, що набула такого розголосу: «Загалом, цей чат-бот не створений для простих питань і вимагає уточнення контексту. Тому треба добре розуміти можливості самої системи і відповідно до цього її застосовувати. Так, частина користувачів уже дійшли висновку, що краще ставити перед ChatGPT такі завдання, які потребують узагальнень. Наприклад, попросивши його сформулювати визначення соціальних комунікацій, я отримав у відповідь прекрасний текст. Планую навіть подавати цю дефініцію студентам і зазначати, що вона згенерована штучним інтелектом».

    Про потенційний вплив ChatGPT на сферу освіти задумуються не лише у вищих навчальних закладах, а й у школах. Так, заступник директора з навчальної роботи Київської гімназії №283 Лариса Сівковська поділилася з Укрінформом власним баченням ситуації:

    «З одного боку, це нова можливість для учнів виконувати певні завдання за допомогою цього сервісу. Та з іншого боку, треба нагадати, що штучний інтелект використовує раніше створені людські надбання. Тож думаю, не варто боятися того, що наші діти перестануть самостійно мислити. Спершу буде певний ажіотаж, захоплення його можливостями, але бажання пізнавати, розв’язувати певні задачі, створювати свої нові проєкти, писати власні твори матимуть перевагу. Так розвиваються технології, так врешті-решт існує тисячоліттями людство».

    Підсумовуючи, можна сказати, що об’єднані зусилля людини та штучного інтелекту можуть принести багато ефективних і революційних нововведень в українську систему освіти. Однак перед цим нам необхідно пройти доводі тривалий шлях у пошуках найбільш оптимальних сценаріїв взаємодії, а також усім учасникам освітнього процесу навчитися вдумливо використовувати нові технології, скеровуючи їх на свій розумовий розвиток, а не занепад.

    Джерело: https://www.ukrinform.ua/