Наприкінці липня уряд націоналізував “Сенс банк”, а рік тому суд арештував активи “Моршинської” на 53,4 млн грн. В уродженця Галичини Михайла Фрідмана в Україні залишився тільки один великий актив – мобільний оператор “Київстар”.

Уже через кілька днів після того, як колони російських танків перетнули кордон України, а ракетні обстріли зруйнували перші домівки українців, Фрідман з партнерами через близькість до Путіна потрапив під санкції Заходу. Велика війна стала початком кінця володіння українськими активами для російського олігарха, який отримував над ними контроль з 1990-х років.

Останній свій горокракс Фрідман заховав надійно. Юридично права власності на “Київстар” належать нідерландській комунікаційній і технологічній компанії Veon Holdings B V. Її власником є Veom Amsterdam B.V., яка належить бермудській Veon Ltd. Остання на 47,9% належить LetterOne, у якій 37,86% – частка Фрідмана, а 47,23% – його партнера Андрія Косогова.

Сьогодні українська влада стоїть перед непростим завданням: зробити так, аби помічники путінського режиму більше не могли заробляти на українцях або розвивати в Україні свої бізнеси, використовуючи джаз як військовий багнет.

Ситуація з “Київстаром” складна через структуру власників компанії. Акціями Veon володіють інвестори з усього світу. Атакуючи росіян, Україна може стати жертвою своїх дій, заплямувавши себе в статусі ненадійної країни для інвестицій. Чи можливі варіанти, за яких Україна може стати власником найбільшого мобільного оператора країни?

Початок “Київстара” та поява “Альфи”

Як відкрите акціонерне товариство “Київстар” у 1994 році заснували Ігор Литовченко, Олександр Чумак та Юрій Туманов. Через три роки після цього відбувся перший дзвінок у мережі нового мобільного оператора.

Після цього “Київстар” ще довго саркастично називали “Кучмастар” через родинні звʼязки з другим президентом. Річ у тім, що Юрій Туманов є зведеним братом дружини Кучми, а донька другого президента Олена свого часу працювала в операторі на посаді заступника директора з маркетингу.

В перші роки компанія не мала розвиненої технічної інфраструктури і достатньої кількості клієнтів, щоб фінансувати власний розвиток. Тому у 1998 році вона залучила стратегічного іноземного інвестора – норвезьку телекомунікаційну компанію Telenor, яка отримала 38% акцій українського оператора. Саме норвежці почали впроваджувати в “Київстарі” західні стандарти управління та менеджменту, які стали фундаментом для росту мобільного оператора.

“Київстар”, крім Telenor, залучав також кошти від інших іноземних та вітчизняних інвесторів. Оним з них стала українська компанія “Сторм”, через яку “Альфа-груп” Фрідмана якраз і отримала першу частку в мобільному операторі.

Історія “Київстара” та Фрідмана почалася у 2002 році. Тоді “Альфа-груп” викупила 50,1% компанії “Сторм”. Telenor позитивно сприйняла появу росіян у “Київстарі”: у Росії вони мали спільний бізнес – мобільний оператор “Вымпелком” (Beeline).

У 2005 році “Альфа” вирішила остаточно закріпитися в українському бізнесі і збільшила свою частку в “Стормі” до 100%. Таким чином “Київстар” поділили Telenor та “Альфа-телеком” з частками 56,5% і 43,5% відповідно.

Утім зростання “Київстара” в майбутньому стане яблуком розбрату між Telenor і росіянами. Норвежці включали результати українського оператора у свою звітність, бо володіли більшою частиною його акцій. Фрідман помітив, що успіхи української компанії впливають на ціну акцій Telenor і запропонував фіксувати результати “Київстара” навпіл, щоб використовувати їх у корпоративному балансі. Йому відмовили.

Ще один конфлікт між Telenor та “Альфою” виник через те, що остання у 2006 році вивела на український ринок російського оператора Beeline (у 2009 році його поглинув “Київстар”). Норвежці не підтримали таке рішення і конфронтація між співвласниками почала загострюватися.

Блокування роботи, корпоративні позови до судів у чотирьох країнах тривали до 2008 року. Тоді на фоні фінансової кризи власники “Київстара” усвідомили, що їх ворогування коштує надто дорого. На рахунках компанії назбиралося чистого прибутку в гривневому еквіваленті на 2 млрд дол. Через постійні конфлікти Telenor та “Альфи” рада директорів довго не збиралася і коли курс долара різко підскочив до 8 грн, усі зрозуміли, що ціна війни стає непристойно великою.

Компромісом стало обʼєднання російського “Вымпелкома” та “Київстара” в одній компанії з нідерландською пропискою Vimpelcom Ltd., яку пізніше назвали Veon. До 2019 року люди Фрідмана остаточно виграли війну в Telenor за контроль над “Київстаром”, викупивши в норвежців останні акцій Veon.

Таким чином Фрідман разом з партнерами стали найбільшими власниками “Київстара” через компанію Veon, у якій росіяни володіють 47,9% акцій. Інша частина акцій торгується на біржах NASDAQ та Euronext, тому її влансиками є тисячі осіб, у тому числі великі інвестиційні фонди.

ДЖЕРЕЛО: ЦЕНТР ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Велика війна, Фрідман, “Київстар”

Початок великої війни “Київстар” зустрів у статусі лідера за кількістю абонентів – 26 млн осіб. Головними втратами для оператора за сімнадцять місяців війни стали втрата абонентів, переважно тих, які мігрували до країн ЄС і змінили оператора через роумінг, окупація території та руйнування обладнання.

Співрозмовники ЕП в уряді відзначають, що команда “Київстара” продемонструвала хорошу роботу в непрості часи, намагаючись зберегти роботу мережі в умовах блекауту чи швидко відновлюючи зв’язок на деокупованих територіях.

Проте росіяни нікуди не ділись і досі володіють значною часткою української компанії, хоча і з певними обмеженнями.  

Фрідман та його бізнес-партнер Пьотр Авен потрапили під санкції ЄС 28 лютого 2022 року. Європейський регулятор аргументував це тим, що Фрідман близький до адміністрації Путіна. Загалом засновник “Альфи-груп” перебуває під санкціями ЄС, Швейцарії, Канади, Британії, Австралії, Нової Зеландії та України.

Через санкції проти акціонерів Veon голландська компанія почала скаржитися на репутаційні збитки. Санкції ЄС у підсумку змусили Фрідмана та Авена піти з лондонської інвестиційної групи LetterOne, через яку вони володіли “Київстаром”.

Їх частки “заморожені” без прав як акціонерів у частині розпорядження ними та отримання дивідендів. Перебуваючи під санкціями, вони не можуть продати акції, а правління не зобов’язане повернути їх права акціонерів після зняття санкцій.

Фрідман не раз називав себе жертвою необґрунтованих санкційних рішень Заходу. Співрозмовник ЕП у сфері санкційної політики пояснив, що переконувати Захід запроваджувати санкції проти російських олігархів складно, адже замороження їхніх активів ніяк не впливає на припинення війни.

У наявності росіян серед власників “Київстара” співрозмовники ЕП у владі бачать дві основні проблеми.

Перша – росіяни заробляють на українцях. У 2022 році дохід “Київстара” зріс на 8,2% до 31 млрд грн. Згідно з розпорядженням НБУ, компанія не може виводити дивіденди з країни, тому весь прибуток залишається в Україні. Утім, після завершення війни це обмеження буде зняте, як і, ймовірно, санкції Заходу.

Друга – безпека. У “Київстарі” запевняють, що Фрідман не має ніякого впливу на роботу мобільного оператора. “У структурі власності “Київстара” немає бенефіціарних акціонерів, тобто осіб, які за визначенням законодавства України мають 25-відсоткову частку в статутному капіталі і можуть чинити суттєвий вплив на господарську діяльність компанії”, – підкреслюють в операторі.

Проте потенційні ризики залишаються. До того ж уже під час великої війни “Київстар” придбав медичний сервіс Helsi, яким користуються близько половини українців. Крім пацієнтів, у Helsi зареєстровано понад 50 тис лікарів і 1 300 клінік. Отже, у сервісі зберігаються дані левової частини української медицини.

Veon також володіє російським мобільним оператором “Вымпелком” (Beeline). Раніше видання “Комерсант” повідомляло, що російські оператори, серед яких Beeline, на прохання Мінцифри РФ знизили ціни на дзвінки в окупованих територіях України. Загалом “Вымпелком” визначає дзвінки в цих регіонах як міжнародні, остерігаючись санкцій. 

Наразі власник “Київстар” намагається продати свій російський актив, і вже отримав дозвіл від санкційного підрозділу Міністерства фінансів США.

Чи націоналізують “Київстар”

У травні 2022 року зʼявився механізм, за яким Україна може не просто заморожувати російські активи підсанкційних осіб, а й конфісковувати їх на власну користь. Для цього РНБО має сформувати список фізичних та юридичних осіб, які можуть бути співучасниками агресії, та накласти на них санкції.

Далі Мінʼюст аналізує діяльність кожної особи із списку РНБО. Завдання Мін’юсту – знайти докази причетності підсанкційних осіб до злочинів проти України і направити їх до суду із заявою про необхідність конфіскації активів.

Після цього Вищий антикорупційний суд розглядає заяви Мін’юсту і вирішує, чи конфісковувати російські активи. У разі позитивного рішення суду уряд вирішує, кому передати вилучений актив: Агентству з розшуку та менеджменту активів, Фонду держмайна, військовій адміністрації або іншому державному суб’єкту.

19 жовтня 2022 року президент ввів у дію рішення РНБО про накладення санкцій на понад 250 бізнесменів, понад 1,5 тис компаній та 4 тис пропагандистів. У цей список потрапив і Фрідман. Здавалося, що після цього доля його активів в Україні визначена, проте, як і в історії із “Сенс банком”, не все так однозначно.

По-перше, “Київстар” системно важливий для національного роумінгу, оскільки є найбільшим мобільним оператором країни. В уряді зазначають, що на ринку мобільних операторів сформувався певний баланс між трьома компаніями. Кожен оператор покриває всю територію держави, але так склалося, що на сході України більше абонентів мав Vodafone, а на заході – “Київстар”.

Механізм переходу компанії до держави через РНБО займе певний час і користувачі можуть почати масово переходити до інших операторів. Однак Vodafone та Lifecell не зможуть прийняти до себе навіть третину абонентів “Київстара”. Може виникнути ситуація, коли без зв’язку залишаться всі.

По-друге, націоналізація “Київстара” породжує репутаційні ризики для України. Фрідман є головним акціонером LetterOne. Остання володіє 47,9% акцій нідерландської Veon Holdings. Решта акцій Veon належить різним інвесторам.

“В України є чинна двостороння угода про взаємний захист інвестицій з Нідерландами, яка забороняє експропріацію активів, крім випадків, коли така експропріація відбувається відповідно до правової процедури з метою захисту публічного інтересу на недискримінаційній основі із забезпеченням належної і справедливої компенсації вартості активу”, – пояснює аналітик Київської школи економіки, член санкційної групи Єрмака-Макфола Анна Власюк.

За її словами, навіть якщо Україна запевнить, що відчуження активів Фрідмана захищає публічний інтерес, держава все одно муситиме виплатити компенсації.

Крім того, націоналізація компанії, акції якої торгуються на світових фондових біржах, позначиться на інвестиційній привабливості України. Якщо порівнювати із “Сенс банком”, яким Фрідман володів через кіпрську компанію, то в України з Кіпром немає угоди про взаємний захист інвестицій. Але навіть попри це для націоналізації банку Верховна Рада ухвалювала спеціальний закон.

За інформацією співрозмовників ЕП у владі, варіанти повної націоналізації не розглядаються, розробляється механізм для відчуження лише частки Фрідмана. Такий варіант теж має труднощі, бо Veon перебуває в юрисдикції Нідерландів.

“Змусити Veon відчужити частку Фрідмана для України складно, бо відносини власності в корпоративній структурі мають місце в тій юрисдикції, де компанія зареєстрована. У цьому питанні необхідно звернутися до ЄС. Там мають ухвалити акти, які б зобов’язували компанії відчужувати частки, що належать підсанкційним особам. Однак це вбачається малоймовірним”, – додає Власюк.

Міжнародні приклади

4 січня 2022 року у Великій Британії набув чинності закон про національну безпеку та інвестиції. Він дозволяє уряду цієї країни перевіряти угоди протягом пʼяти років після їх укладання. Відповідно до цього уряд розпорядився продати регіонального провайдера Upp, який у 2021 році був куплений LetterOne.

Держсекретар з питань бізнесу, енергетики та промислової стратегії Грант Шеппс заявив, що володіння LetterOne компанією Upp є “ризиком для національної безпеки”. Очевидно, що таке рішення було вмотивоване наявністю серед власників LetterOne Фрідмана та Авена, які є підсанкційними особами.

Уряд також використав згаданий закон для блокування купівлі компанії HiLight Research компанією SiLight, яка виробляє напівпровідники в Шанхаї. Шеппс заявив, що технології HiLight можуть загрожувати національній безпеці Британії.

Подібна ситуація склалася в США довкола соцмережі TikTok. Тоді урядовий комітет з іноземних інвестицій попередив керівництво соціальної мережі, що у випадку зберігання акцій TikTok у китайських власників компанія зіткнеться з можливою забороною діяльності в Сполучених Штатах. Головним мотивом комітету було те, що застосунок може використовувати китайська розвідка.

Джерело: https://www.epravda.com.ua/

Сообщение “Алло, Фрідман? Ти не повіриш”. Чи націоналізує Україна “Київстар” появились сначала на SV-Consulting.

Що сталося

Засновник підрозділу аеророзвідників «Птахи Мадяра» та командир взводу другої штурмової роти при 28 ОМБр осторонь зачепив дуже делікатну тему щодо можливого пригнічення роботи супутників Starlink «на нулі» ворожими російськими засобами РЕБ — момент на відео починається з 8:20. «Мадяр» з посиланням на власні перевірені джерела заявив про отримання російськими військовими на випробування якихось експериментальних засобів, призначених для пригнічення на передовій зв’язку Starlink, якими українські військові активно користуються для виконання різних операцій та завдань. Йдеться про так звані “окопні глушилки”, які, за словами «Мадяра», на відстані від 2 до 4 км намагатимуться створювати проблеми для роботи Starlink безпосередньо на лінії зіткнення.  Що важливо, «Мадяр» лише попередив про потенційні ризики, а низка українських ЗМІ у погоні за сенсаціями вже вийшли з заголовками про успішне застосування таких російських глушилок проти Starlink — але жодних доказів цього поки що немає.

А що відомо достеменно?

Відомо, що росіяни вже давно довго та нудно намагаються глушити Starlink, проте навіть часткового успіху не мають — технологія Starlink має неперевершені можливості адаптації,  і інженери SpaceX неодноразово демонстрували ефективність такого підходу, який дозволяє міняти параметри на льоту, щоб вийти з під впливу РЕБ (як відомо, РЕБ націлені саме на приймачі), як тільки цей вплив стане явним — свого часу у Пентагоні оцінили, як програмісти SpaceX кількома рядками коду звели нанівець усі намагання росіян заглушити Starlink в Україні. Про це нагадує у свіжій публікації Володимир Степанець — керівник групи Народний Starlink, який займається постачанням, ремонтом та інтеграцією Starlink в ЗСУ. Він наголошує, що «ефективних засобів перешкоджання роботі Starlink в мордору як не було, так і нема».

З ним погоджується інший відомий у вузьких колах фахівець із військового зв’язку Сергій «Флеш» — саме його рекомендації згадує «Мадяр» у відео як додатковий захист від потенційного впливу ворожого РЕБ.

Закони фізики невблаганні: глушити Starlink, як росіяни глушили сигнали з українських телестудій на супутниках “Амос” і “Сіріус” у 2014-му, чи Viasat перед початком вторгнення, не вийде — супутників SpaceX дуже багато (понад 4500, що становить понад 50% усіх активних супутників). До того ж сама технологія має зовсім інший рівень захисту.

Ризики

Раніше Сергій «Флеш» повідомляв про перехоплену директиву підрозділу РЕБ рф від командування щодо потенційної чутливості GPS в «тарілці» Starlink до засобів РЕБ — у разі придушення сигналу GPS термінал Starlink не може зареєструватися або вже після реєстрації втрачає швидкість до повного зникнення каналу (причина відмови не у визначенні місця положення термінала, а у втраті синхронізації, яка йде від GPS). Але такий гіпотетичний сценарій вимагає дуже специфічних умов — встановлення РЕБ на висоті (на елеваторі або вежі мобільного зв’язку), щоб під дуже великим кутом зверху заважати Starlink приймати сигнали з супутників. За словами «Флеша», такий варіант працює буквально 500 метрів, а сама РЕБ при цьому стає легкою ціллю. Система РЕБ на цей діапазон вимагає специфічної та помітної антени.

Як вже неодноразово повідомлялося, війна дзеркальна, тож ворог також вчиться та постійно адаптується — наразі глобальної загрози немає, але бійці “на нулі” повинні знати про можливі ризики. Ще раз для ясності: поки що немає підтверджень навіть існування специфічних РЕБ для Starlink, не говорячи про їхню ефективність.

Протидія та рекомендації

З урахуванням вищеописаного є кілька запропонованих фахівцями заходів протидії окопним глушилкам Starlink, які можуть з’явитися у майбутньому:

• найпростіший спосіб — прикопування терміналів Starlink нижче рівня землі на пів метра (яма має бути ширшою, щоб не обмежувати кут огляду “тарілки”);
• захисна “клітка Фарадея” навколо — будь-яка металева сітка з осередком менш як 5-7 сантиметрів, її бажано заземлити;
• специфічні апаратні модифікації за потреби.

Ще важливіше — комунікація між бійцями на передовій та вищим командуванням у штабах. Усі без винятку потенційні випадки шкідливого впливу на роботу Starlink ворожого РЕБ мають передаватися адресно та оброблятися. Як зазначає Володимир Степанець, в ЗСУ це Служба підтримки Starlink (МОСІ 33 або 66 – таке звернення вимагає авторизації, отже потрібно щоб звертався військовослужбовець із доступом до МОСІ). В інших структурах Сил Оборони України також є відповідні структури, чергові та т.п. Інцидент має містити ідентифікатори термінала та часові координати проблем (що та коли було). Бажано надавати всі деталі — Debug Data, скриншоти та максимально детальний опис. І насамкінець — краще не виносити подібні інциденти у соцмережі для публічного обговорення, щоб ворог надалі лишався в абсолютному невіданні для їхнього ж блага

Джерело: https://itc.ua/

Сообщение Ні, росія не навчилася глушити Starlink — ефективних засобів РЕБ досі немає та профілактика не завадить [Рекомендації фахівців] появились сначала на SV-Consulting.

Заплющте очі й спробуйте уявити, як виглядає штучний інтелект. Що вам спадає на думку? Робот-термінатор зі зловісними червоними очима, блакитний людський мозок, що левітує серед блискучих цифр і формул, чи білий людиноподібний робот, який імітує роденівського «Мислителя»? Ці образи – найбільш стереотипні зображення ШІ в інтернеті.

Спробуйте ввести словосполучення «штучний інтелект» у пошуковик Google для зображень, і ви в цьому пересвідчитеся.

Кількість публікацій в інтернеті про штучний інтелект зростає, а разом із цим закріплюються й міфи про нього, що значною мірою зобов’язані своєю появою подачею інформації про ШІ у ЗМІ – клікабельні заголовки та підбір зображень. Кілька років тому один із дослідників штучного інтелекту Даніель Лейфер навіть створив сайт, присвячений міфам щодо ШІ, які він виявив, аналізуючи повідомлення ЗМІ більш як упродовж півроку. Ці міфи варіюються від надмірно оптимістичних, які стверджують, що ШІ – це чарівне диво, яке врятує світ, до надмірно песимістичних, які заявляють, що ШІ – це зброя масового знищення.

Ми ж розповімо про наш топ-3 міфів щодо штучного інтелекту, поширених у медіа.

МІФ 1: ШІ МАЄ СВОБОДУ ДІЙ

«ШІ відкрив новий антибіотик», «ШІ написав текст за мотивами Біблії», «ШІ перевершив лікарів у прогнозуванні серцевих нападів» – у ЗМІ часто пишуть про штучний інтелект як про головну дійову особу наукових відкриттів або досягнень.

Лейфер наголошує на хибності такого формулювання, оскільки воно створює ілюзію, що ШІ здатний виконувати такі ж самі дії, як і люди. Таким чином ШІ приписують здібності, яких у нього немає, зокрема, змогу діяти самостійно або свободу волі. Коли люди бачать заголовок «ШІ відкрив новий антибіотик», у них у мозку може сформуватися картинка про те, як ШІ самостійно проводив наукові експерименти та аналізував дані для відкриття нових ліків.

Проте таке уявлення далеке від реальності й приховує роль людини в досягненнях. По-перше, це саме люди розробили якусь систему з ШІ і запрограмували та відкалібрували її для досягнення певних результатів. По-друге, зазвичай якесь відкриття або досягнення – результат аналізу великого масиву даних за допомогою ШІ. Щоб він зміг провести цей аналіз, спочатку люди мали зібрати дані, забезпечити, щоб їх було достатньо, та пересвідчитися, що вони збалансовано репрезентують проблему, яку треба вирішити. Усі ці процеси – місяці, якщо не роки кропіткої людської роботи. Насамкінець, результати аналізу, виданого штучним інтелектом, треба правильно інтерпретувати та перевірити, адже аналіз може бути хибним.

Тому дослідник Лейфер підкреслює, що ШІ – це не більше ніж інструмент, який ми використовуємо для досягнення наших цілей, так само як ручку, калькулятор чи комп’ютер. Зазвичай ми радше говоримо «я написав/написала цей матеріал ручкою», ніж «ця ручка написала реферат». Лейфер закликає пам’ятати про це наступного разу, коли ми побачимо ще один сенсаційний заголовок про ШІ, який чогось досяг.

МІФ 2: ШІ ПОДІБНИЙ ДО ЛЮДИНИ

Окрім заголовків, важливим елементом у поданні інформації у ЗМІ є зображення. Дослідниця цифрової соціології Ліза Талія Моретті й засновниця консалтингової компанії з питань мистецтва та інновацій «Culture A» Енн Труайє Роджерс проаналізували понад 1000 новин та встановили, що ШІ найчастіше зображують людиноподібним.

Дослідниці зазначають, що ШІ прирівнюють до білих або сріблястих роботів з такими ж, як у людей, очима, ротом, тулубом і руками. Іноді вони мають ознаки агресивності – наприклад, вишкірені зуби та червоні очі, що світяться. Проте ШІ не завжди має тісний зв’язок з роботами. Наприклад, ChatGPT побудовано на основі штучного інтелекту, але це – чатбот, тому було б хибно ілюструвати його, використовуючи зображення кіборга. Навіть коли робот працює на основі ШІ, наприклад, робот з функцією розпізнавання об’єктів, він, як правило, зовсім не схожий на людину. Крім того, деякі зображення ілюструють технології, яких наразі не існує і які навряд чи будуть створені в майбутньому, як, наприклад, людиноподібний робот, що вислуховує пацієнта стетоскопом.

На думку дослідниць, інший хибний аспект зображення штучного інтелекту як подібного до людей полягає в ілюстрованих діях. Часто роботи зображені, ніби вони занурені в глибокі роздуми або розв’язують складні математичні задачі на дошці. Таким чином створюється ілюзія, що ШІ використовується для надскладних задач замість людини, начебто підкреслюючи тим самим його перевагу над людьми. Це може посилити нереалістичні страхи й очікування щодо досягнень з боку ШІ – або ж інтелекту людського рівня, або навіть «суперінтелекту» в недалекому майбутньому, який може знищити людей. Однак головна мета розробників штучного інтелекту – це не заміщення людини, а розширення її можливостей. Наприклад, створення текстів, які можна виголошувати під час виступів високого політичного рівня, або обробка великих обсягів тексту для аналізу відгуків клієнтів.

У дослідницькій групі «Better Images of AI» («Кращі зображення ШІ») також вважають, що такі хибні ілюстрації, як і хибні заголовки, приховують причетність та заслуги людини у досягненнях і відкриттях, зроблених з ШІ. Вони розробили галерею більш доречних зображень ШІ, що ілюструють реалістичний стан розвитку цієї технології. Їхньою метою було підкреслити, що ШІ – це технологія, створена людьми для людей, а не технологія, яка виглядає й діє як людина.

МІФ 3: ШІ ВСЕМОГУТНІЙ

Сенсаційні заголовки, як у першому міфі, та науково-фантастичні зображення, як у другому, можуть сформувати враження, що ШІ здатний на все. Дійсно, зазвичай повідомляється про успіхи та досягнення у сфері штучного інтелекту, тому уявлення про те, які речі не підвладні ШІ, – вельми розмите. Проте є деякі речі, які легко даються людям, але становлять суттєвий виклик для штучного інтелекту.

По-перше, ШІ не вміє користуватися «здоровим глуздом». Розглянемо наступні твердження: «Чоловік пішов до ресторану. Він замовив стейк. Він залишив великі чайові». Що він з’їв у ресторані? Більшість людей одразу відповість – стейк. Проте зазвичай у ШІ не буде достатньо даних для розуміння контексту, бо він не володіє даними про соціальні норми. Щоб ШІ дав правильну відповідь, йому треба детально описати – що зазвичай відбувається в ресторані, у той час як для нас це не потребує додаткових пояснень.

По-друге, ШІ не вміє встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Якщо надати ШІ дані належної якості та кількості, то він без проблем визначить, що півні кукурікають, коли сходить сонце. Але ШІ не зможе визначити, чи крик півня спричиняє схід сонця, чи навпаки.

По-третє, ШІ не вміє відрізняти, що етично, а що – ні. Одного разу Microsoft запустив у Твітеррі чатбот, що базується на ШІ, до якого могла звернутися будь-яка людина і поспілкуватися. У свою чергу, чатбот збирав нові дані з цих розмов, щоб «опанувати» нові структури речень та стилі розмов. Дізнавшись про це, люди заради жарту почали масово надсилати до чатбота образливі повідомлення на кшталт «Гітлер був правий» і «Я ненавиджу феміністок, і вони всі повинні померти і горіти в пеклі». Це призвело до того, що чатбот почав видавати сексистські та расистські речення, тому що в ШІ не має здатності оцінити етичну значущість такого роду висловлювань, він просто скопіював стиль мови «жартівників».

Штучний інтелект – технологія, яка дуже швидко розвивається. Коли чуєш про машини, що їздять самі, про зображення, що створені лише за допомогою одного речення, про вебсайти, що програмовані за допомогою чат-ботів, то мимоволі починаєш прирівнювати ШІ до надстворіння, спроможного на все. Але якщо більш критично розглядати інформацію, надану в ЗМІ, то можна побачити, що врешті-решт штучний інтелект – це потужний, але все-таки лише інструмент, подібний до телефона чи комп’ютера.

Джерело: https://www.ukrinform.ua/

Сообщение Топ-3 міфів про штучний інтелект появились сначала на SV-Consulting.

Організація економічного співробітництва та розвитку – це блок із 38 членів, до якого входять переважно багаті країни, а також деякі країни з економікою, що розвивається, як-от Мексика та Естонія.

На думку ОЕСР, поява штучного інтелекту поки що не чинить істотного впливу на робочі місця, але це може бути пов’язано з тим, що сама революція перебуває на ранній стадії.

У середньому в країнах ОЕСР робочі місця, схильні до найбільшого ризику автоматизації, становлять 27% робочої сили, причому найбільше схильні до ризику східноєвропейські країни, йдеться в доповіді паризької організації “Перспективи зайнятості до 2023 року”.

Під робочими місцями, схильними до найбільшого ризику, розуміли ті, де використовується понад 25 зі 100 навичок і вмінь, які, на думку експертів у сфері ШІ, можуть бути легко автоматизовані.

При цьому троє з п’яти працівників побоюються, що в найближчі 10 років вони можуть втратити роботу через штучний інтелект, як показало дослідження, проведене ОЕСР минулого року. В опитуванні взяли участь 5300 працівників 2000 компаній, що працюють у сфері виробництва і фінансів у семи країнах.

Опитування проводилося до бурхливого поширення генеративного ШІ, такого як ChatGPT.

Попри тривогу з приводу появи штучного інтелекту, дві третини працівників, які вже працюють з ним, заявили, що автоматизація зробила їхню діяльність менш шкідливою або стомлюючою.

На думку ОЕСР, мінімальна заробітна плата та колективні переговори можуть допомогти послабити тиск, який ШІ може чинити на рівень оплати праці, тоді як уряди та регулювальні органи повинні стежити за тим, щоб права працівників не обмежувалися.

Джерело: https://itechua.com/

Сообщение Аналітика: 27% робочих місць може зайняти штучний інтелект появились сначала на SV-Consulting.

Shah Capital Management — американська компанія. Вона є міноритарним акціонером телекомунікаційного холдингу Veon (Амстердам), якому належить «Київстар». Їй належить 4,95% акцій.

Нагадаємо, найбільша частка Veon — 47,9% — належить LetterOne. Своєю чергою російський олігарх Михайло Фрідман та його давній партнер Авен Петр мають у сукупності менш як 50% частки в LetterOne. 

Shah Capital Management у відкритому листі пояснює, що акції Veon зараз коштують мало — $19 за штуку. І треба якось підвищувати їхню вартість. В ідеалі — до $100. Отже — IPO «Київстар» одна з частин цього плану.

Розберімось, чи це гарна порада від американського міноритарія і, головне, наскільки це зараз реалістично.

Але спочатку з’ясуємо, чому акції Veon (мами «Київстар») так мало коштують.

Що не так із Veon

Взагалі-то, Veon втрачає свою капіталізацію вже більше ніж десятиріччя. Якщо на NASDAQ одна акція холдингу у 2013 коштувала $350, то зараз — $19.

То в чому ж справа? Телеком — прибутковий бізнес, зі стабільним доходом.

Що таке VEON в принципі? Це холдинг, основним ринком якого до останнього часу була росія. За 2022 рік його підконтрольний оператор заробив у рф $3,5 млрд. Це лише трохи менше, ніж VEON заробив на всіх його інших ринках присутності: Пакистан, Україна, Казахстан, Бангладеш, Узбекистан, Киргизстан, Грузія. Діяльність на всіх цих ринках за 2022 згенерувала $3,7 млрд. 

Тож чому VEON не цікавий гравцям на біржі?

На це є декілька причин. На деякі з них Veon ніяк не може впливати. Наприклад, власне сам ринок телекомунікацій. На відміну від ринку, скажімо, інтернет-стартапів, телеком — це вже досить зріла сфера. Мобільні мережі побудовані по всьому світу. І навряд чи їх можна сильно розширити. Зовсім інша історія з онлайн-сервісами, аудиторія яких може швидко та раптово зростати. А це завжди цікаво інвесторам на біржі. 

До того ж телеком, на відміну від онлайн-сервісів, має чітку регіональну прив’язку. Якщо ти збудував мережу в Бангладеші, ти вже не масштабуєш швидко цей сервіс у Штати. Для того треба будувати з нуля окрему мережу. В інтернет-бізнесі зовсім інші правила: ти можеш одразу стартувати глобально і заробляти на найбільш дохідних ринках.

Так склалося, що Veon працює на ринках із низьким рівнем доходу населення, яке не здатне  платити за зв’язок багато.

Холдинг неодноразово намагався трансформуватися в більш диджитальний бізнес. Але його основний бізнес — все ще телеком.

Ще одна особливість телекому — він постійно потребує інвестицій. Так, у тебе може бути висока маржа, але кожне наступне покоління мережі — 3G, 4G, 5G — вимагає, по-перше, викуп у держави ліцензії на частоти (це, як правило, аукціон). По-друге, це постійний апгрейд мережі — треба змінювати радіообладнання, ядро мережі та інше.

Отже, інвестиції з’їдять маржу. А ще гірше — заводять холдинг у борги. Загальний борг у Veon був у 2021 році понад $8 млрд. Але у звітності 2022-го він показав лише $4,5 млрд. І це лише тому, що цього разу холдинг не рахував російський борг. Бо Veon вивів російський Beeline зі звітності — хоче продати його до початку літа.

Звісно ж, наявність такого величезного російського активу також не додає капіталізації компанії. Бо російський бізнес — токсичний для інвесторів.

Що кажуть про IPO «Київстар» інсайдери

На умовах анонімності нам вдалося поспілкуватися з одним із топменеджерів компанії, яка входить в групу Veon. Він називає американського інвестора, який запропонував вивести «Київстар» на біржу, агресивним.

«Це був сюрприз для Veon, тим більше — лист був відкритий. І кожен його міг подивитися», — розповідає наш співрозмовник.

Але він додає, що ідея виводу на біржу «Київстар» розглядається й усередині холдингу. Вона виглядає логічно. «Тому що з’являється можливість купити саме Україну, а не всі бізнеси холдингу», — підкреслює топменеджер.

За його словами, ідея не спрацює зараз, коли йде війна. Але після її закінчення — це реальна перспектива з добрим прогнозом. 

Що кажуть аналітики

Найцікавіше питання: чи буде «Київстар» коштувати окремо дорожче ніж Veon?

Коротка відповідь: «так». Але премія, очевидно, не буде значною. «Якщо після війни — то теоретично можна буде говорити про премію через перспективи швидшого зростання. Але премія навряд чи буде більшою за 25-30%», — коментує Олександр Паращий, керівник аналітичного департаменту Concorde Capital.

«Вочевидь є думка, що окремо компанія може коштувати значно більше, ніж у складі холдингу. Такі варіанти також бувають — свого часу, наприклад, PayPal виокремився з Ebay. Але цілком нормальна ситуація. Тут, звісно, має місце і питання війни та санкцій, а не лише економіка», — додає Фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків. 

Скільки ж може коштувати «Київстар»

«Я, на жаль, не маю оцінки потенційної вартості компанії.  Але за даними VEON, по сегменту Україна (тобто це „Київстар“) EBITDA у 2022 році склала $575 млн. Думаю, вартість компанії має бути не менше 1,5–2 раз від цього показника», — каже Демків. Тобто оцінка мобільного оператора може бути на рівні $862.5–1150 млн.

Треба сказати, що така цифра виглядає досить непогано, на фоні суми угоди, за яку азербайджанський холдинг NEQSOL купив у 2019 році другого гравця на ринку — Vodafone Ukraine. Тоді не було війни, але оператор дістався за $734 млн. OIBDA компанії тоді складала $322 млн за рік. Отже, мультиплікатор OIBDA щодо ціни угоди слав тоді 2,3.

Це один екстоп менеджер у мобільному бізнесі дає нижчу потенційну оцінку «Київстар», якщо його намагатися продати прямо зараз — максимум $600 млн мінус борг.

«Але, якщо чесно, ціни для сьогоднішньої ситуації просто немає. Дисконт може бути будь-яким. Ніхто не знає, як, чим і де закінчиться війна», — підкреслює він.

Отже, висновок можна зробити такий: якщо виводити «Київстар» на біржу — то тільки після війни. І він насправді може коштувати дорожче.

Джерело: https://dev.ua/

Сообщение Американський інвестор запропонував продати «Київстар». Скільки він коштує? І чи доречно це? появились сначала на SV-Consulting.

• Остін Карр з Bloomberg називає галас навколо 5G маркетинговим ходом, порівнюючи кампанію з продажами великої кількості лез для гоління одним відомим брендом.

Мережі 5G, окрім вищої швидкості, схоже, не принесли революційних інновацій, як це було з попередніми двома поколіннями. Коли зв’язок 3G вперше прийшов у маси, він перемістив мобільні пристрої з того, що Стів Джобс одного разу назвав «маленьким інтернетом», у світ інтернету повноцінного, порівнянного з тим, який можна було бачити на комп’ютері. Це було настільки важливим, що Apple навіть назвала другу версію свого смартфона iPhone 3G.

Поява зв’язку LTE, який називають також 4G, принесла на мобільні пристрої високоякісне відео та потокові трансляції та трансформували всі сфери діяльності, для яких був потрібний більший трафік. Як і з попереднім оновленням мереж, онлайн-сервіси якісно змінилися.

Попередній досвід сформував завищені очікування від нового стандарту, 5G. Компанії чекали буму робототехніки та дронів, віртуальної реальності та метавсесвітів, голографічних комунікацій та буму блокчейну. Однак технології не встигали за розвитком мереж і до останнього все більше скепсису.

Наприкінці 2021 року CEO T-Mobile Майк Зіверт красиво сформулював контраст очікування та реальності: «Смартфон 5G – перший кілер-застосунок епохи 5G».

Зараз все більше оглядачів розчаровані тим фактом, що використання 5G мало чим відрізняється від експірієнсу з 4G. Купуючи смартфони 5G, люди, по суті, займаються тим самим, що і на своєму попередньому телефоні LTE – вкрай мало нових інтересів, що виправдовують такий перехід практично. Не те щоб у ньому було щось погане (за винятком зростання вартості тарифів) – просто немає жодної кілер-фічі. Оператори говорять про більш стабільне покриття у важкодоступних регіонах та потенційно більший трафік, але продовжують сподіватися на майбутнє.

Джерело: https://itc.ua/

Сообщение Забагато G: напередодні появи мереж 6G потенціал 5G багато в чому не розкритий – Bloomberg появились сначала на SV-Consulting.

Корпоративні мережі подолали досить суттєвий шлях розвитку, починаючи від некерованих свічів із сервером під Linux-ом до складної розгалуженої мережі з елементами віртуалізації.

Особливості вимог до корпоративних мереж

Звичайно, складність та функціональність корпоративної мережі залежить від завдань, які на неї покладені. Одна справа – об’єднати розгалужену мережу філій з головним офісом та налаштувати політики доступу до необхідних ресурсів залежно від ролей користувача, і зовсім інша – закрити потреби невеликого офісу на 20-30 осіб.

Проте, первинні вимоги до мереж у всіх однакові, і це:

• Продуктивність – пропускна спроможність (тут важливо, щоб був запас 30-50%) та швидкодія (від затримок мережі залежить, як користувачі будуть отримувати додатки).
• Надійність – спроможність мережі виконувати задані функції: доступність та відмовостійкість (важливо, щоб можливі форс-мажори суттєво не впливали на робочий процес).
• Безпека – забезпечення цілісності даних та контрольований доступ до мережі й корпоративних ресурсів як ззовні, так і зсередини.
• Масштабованість – як можливість додавання нових мережевих пристроїв у міру росту мережевої інфраструктури або об’єднання кількох офісів в одну мережу з єдиною консоллю керування.

Звісно, це не універсальні вимоги, у кожного вони будуть свої та ще й чимало, але важливо, що всі вони однаково значущі як для дротової, так і для бездротової мережі, тобто для WiFi.

Побудова сучасної дротової та WiFi мережі: проблеми та рішення

#1. Відокремленість розвитку WiFi та LAN мереж

На початку свого шляху мережа WiFi була наче окремою мережею, створеною для забезпечення лояльності клієнтів або маркетингових досліджень, і робочого застосування вона майже не мала. Проте, з часом все змінилось дуже кардинально й в більшості випадків WiFi став ледве не основним засобом підключення до корпоративної мережі.

Відсутність дротів та побоювання, що WiFi може стати слабким місцем в мережевій безпеці, дещо затримали його широке використання в корпоративному сегменті, проте рітейли та логістичні об’єкти впровадили його значно раніше (через специфіку використання).

Коли основна мережа була вже побудована і поставало питання необхідності впровадження WiFi, часто це були два різних рішення, які окремо функціонували та складно адмініструвались. Це призвело до того, що зазвичай дротові та бездротові мережі будувались на обладнанні різних виробників.

Звичайно, основні гравці на ринку завжди намагались просувати свої рішення комплексно, а починаючи з 2015 і до 2019 року, вони вже мали обладнання для WiFi мережі в своєму портфелі. Цей час збігся із життєвим циклом обладнання, на додачу пройшло вже кілька ітерацій розвитку WiFi (802.11ас wave1 та wave2, котрий потім змінився на 802.11ах), що разом із розповсюдженням додатків стало стимулом для оновлення мереж.

#2. Більш стрімкий перехід до віддаленої роботи

Окрім суто внутрішніх факторів, великий вплив спричинила криза, спровокована пандемією Covid-19: офіси закрились, а люди почали працювати з дому. Унаслідок цього трансформація робочих місць із стаціонарних на мобільні стала життєво необхідною, а гнучкість мереж стала ключовою вимогою нарівні з безпекою.

Індустрія вже мала що відповісти на нові виклики – хмарні рішення 3-го покоління надавали розширену аналітику та широкі можливості для керування всією мережею й іншими мережевими сервісами.

І тут начебто стала зрозуміла концепція – залежно від потреб пропонується лінійка SMB чи Enterprise з хмарним чи локальним керуванням. Але до COVID-19 додалась ще одна криза, яку відчули не всі, а лише ті, хто використовував у виробництві мікросхеми та чіпи.

#3. Перебої у виробництві та постачанні — “зоопарк” обладнання

Топові смартфони, елітні автомобілі і, звичайно, виробники мережевого обладнання відчули на собі дефіцит мікросхем та напівпровідників, а тут ще додалась аварія в Панамському каналі, що лише посилило кризу. Строки виробництва та постачання обладнання зросли в 4-5 разів, і це внесло вагомі корективи в критерії вибору обладнання – наявність та терміни постачання стали чи не найважливішим чинником.

Ситуація, де потрібно було закривати наявні потреби, змусила знову міксувати різних виробників, створюючи «зоопарк» обладнання, що в результаті спричиняло ускладнення в адмініструванні та імплементації таких рішень. Звичайно, обладнання розмовляє мовою протоколів, які переважно відкриті та працюють однаково, проте синтаксис та логіка консолі у різних виробників різні. А це означає, що рішення різних виробників неможливо об’єднати в єдину панель керування (локальну чи хмарну), бо ці рішення здебільшого пропрієтарні.

#4. Складність керування обладнанням навіть від одного виробника

Лідери ринку чи вендори класу А зазвичай мають в своєму портфелі кілька лінійок обладнання, завдяки яким можливо оптимізувати рішення з точки зору строків реалізації. Але навіть у одного виробника рішення будуються на різних лінійках обладнання, що не дозволяє отримати єдину панель керування, бо за суттю ці рішення різні.

І робиться це не навмисно, а тому що ринок живе за законами джунглів і сильніший поглинає слабшого – один виробник купує іншого. Як результат, його рішення цілком чи частково включаються в портфель нового власника. Такий підхід дозволяє значно розширити спектр продуктів і сервісів, проте потребує великих зусиль та вкладень для адаптації нових рішень в наявний концепт.

Альтернативне рішення для побудови та масштабування корпоративних мереж
Вирішення проблем пропонує офіційний дистриб’ютор BAKOTECH в розрізі рішень компанії Extreme Networks, яка розробила та впровадила концепт універсальних мережевих пристроїв. Йдеться про комутатори та точки доступу, особливість яких полягає у здатності працювати під різними операційними системами (в одну одиницю часу, звичайно). Таке рішення дозволяє будувати нові та масштабувати наявні мережі. В поєднанні з цим Extreme Networks пропонує систему управління та моніторингу, яка підтримує обладнання інших вендорів, а це дозволяє повноцінно керувати усім «зоопарком» обладнання.

З початком повномасштабного вторгнення більшість компаній заморозили свої проєкти, на фоні чого криза комплектування відійшла на задній план, власне як і Covid-19. Проте, попри агресію, бізнес має продовжувати працювати, а корпоративні мережі, як інструмент бізнесу, мають задовольняти сучасні вимоги та забезпечувати безперервну роботу українських підприємств навіть у найвимогливіших середовищах.

Автор статті: Дмитро Козлов, Business Development Manager, BAKOTECH

Джерело: https://expert.com.ua/

Сообщение Проблеми сучасних мереж та як їх вирішити появились сначала на SV-Consulting.

Нарізка  мережі  виявляється важливим компонентом 5G, що дозволяє операторам зв’язку розділяти свою мережу на віртуальні слайси, незалежні один від одного. Такий поділ мережі  5G  дозволить підприємствам скористатися перевагами наскрізних гарантій продуктивності бездротових глобальних мереж 5G, еквівалентних угод про рівень обслуговування, доступний MPLS.

Кожен фрагмент оптимізований для задоволення конкретних потреб додатків відповідно до групи користувачів, що дає компаніям 3 основні переваги:

Гнучкість та налаштування

Нарізка мережі дозволяє операторам настроювати сегмент мережі 5G відповідно до конкретних потреб та обмежень. Зрізи можуть бути визначені на основі мережевих атрибутів: швидкості, затримки або пропускної здатності відповідно до вимог таких програм, як відео високої роздільної здатності, IoT або  віртуальна реальність  і т. д.  Підприємства можуть вибирати, на який розділ мережі підписатися для цих програм.

Найкраща операційна ефективність

Нарізка мережі дозволяє оптимізувати керування мережними ресурсами по зрізах, щоб краще відстежувати, контролювати та уточнювати використання. Наприклад, відеопрограми захищені від ризиків перевантаження, коли вони спрямовані на наднадійний сегмент із малою затримкою. Використання такого високопріоритетного фрагмента забезпечує оптимальну якість роботи на розподілених сайтах, транспортних засобах, IoT  і  у віддалених робочих середовищах.

Підвищена безпека

Нарізка мережі – це ефективний захист від атак, оскільки слайси можуть бути ізольовані один від одного, і кожен слайс може отримувати вигоду з певної політики доступу, що гарантує більш високий рівень безпеки від потенційних атак.

Сегментація мережі зменшує поверхню атаки, трафік з одного слайсу не може перетинатися або взаємодіяти з трафіком з іншого слайсу. У середовищі IoT це означає, що пристрої можуть бути переспрямовані на їхній власний сегмент залежно від їх унікальних варіантів використання та потреб у безпеці. Якби загроза проникла в мережу через один із цих пристроїв, діапазон впливу був би приглушений через ізольовані межі.

Зверніть увагу, що розподіл мережі на сегменти, оптимізовані для конкретних випадків використання, дозволяє організаціям пропонувати розширені можливості для клієнтів.

Сьогодні вже є низка варіантів використання:

1. Розумним фабрикам потрібно підключити тисячі пристроїв IoT. Виділений сегмент мережі 5G може забезпечити підключення з малою затримкою для машин, автоматизації, голосового та відеозв’язку.
2. Наприклад, у розумних містах безпека, охорона здоров’я, моніторинг громадських об’єктів, управління дорожнім рухом та громадським транспортом будуть ще кращими завдяки виділеному сегменту мережі 5G для підключення з низькою затримкою та високою пропускною  спроможністю  .
3. Медичні установи все частіше використовують підключені технології, такі як пристрої IoT для віддаленого спостереження за пацієнтами та телемедичні роботи. Виділений сегмент мережі 5G може забезпечити підвищену безпеку конфіденційних медичних даних.
4. Транспортні компанії можуть використовувати виділені сегменти мережі 5G для надання інформації про дорожній рух у режимі реального часу, контроль рівня палива та оптимізацію операцій технічного обслуговування, а також підвищення безпеки дорожнього руху.
5. Видавці  відеоігор  можуть надати геймерам захоплюючий і неймовірно плавний ігровий процес, використовуючи виділені високошвидкісні сегменти 5G мережі з малою затримкою.

На закінчення можна сказати, що нарізка мережі дозволяє компаніям налаштовувати свої підключення відповідно до своїх конкретних потреб та обмежень, підвищувати ефективність роботи, безпеку та розширювати можливості своїх команд та клієнтів.

Джерело: https://www.journaldunet.com

Сообщение Що, якщо нарізка мережі була реальною рушійною силою впровадження 5G у бізнесі? появились сначала на SV-Consulting.

Експерти Cable.co.uk у період з 2 січня по 1 березня 2023 року зібрали та проаналізували дані щодо вартості 3 356 пакетів доступу до широкосмугового Інтернету у 219 країнах світу.

У результаті було встановлено, що Судан пропонує найдешевший у світі широкосмуговий Інтернет із середньою вартістю 2.30 доларів США на місяць. А африканська держава Бурунді є найдорожчим місцем у світі для охочих отримати фіксований широкосмуговий Інтернет: середня ціна пакета тут становить 383.79 доларів США на місяць.

Країни з найдешевшим у світі широкосмуговим Інтернетом (ціна за місяць):

1. Судан – 2.30 долара.

Попри погану телекомунікаційну інфраструктуру та покращення доступу до послуг мобільного широкосмугового зв’язку, широкосмуговий фіксований зв’язок у Судані залишається дешевим, хоча й не дуже доступним для населення.

2. Казахстан – 5.11 долара.

На другому місці опинився Казахстан, де широкосмуговий Інтернет стає дедалі дешевшим, всупереч падінню інтересу до таких послуг. Очікується, що протягом наступних кількох років ринок знову підніметься, особливо коли мова йде про 4G/LTE.

3. Молдова – 7.03 долара.

Попри те, що рівень проникнення фіксованого широкосмугового зв’язку в Молдові є набагато нижчим у порівнянні з іншими європейськими країнами, тут залишається величезний простір для зростання, і кількість абонентів фіксованого широкосмугового Інтернету в Молдові продовжує стабільно зростати.

4. Білорусь – 7.34 долара.

Білорусь, де широкосмугове підключення має понад 85% населення, пропонує всім дешевий Інтернет, а також приділяє велику увагу розвитку ІТ-сектору. Швидкість у цій країні також зростає завдяки інвестиціям в оптоволоконні мережі.

5. Румунія – 7.57 долара.

Румунія має добре розвинену інфраструктуру широкосмугового Інтернету та вважається однією з країн із найвищою швидкістю широкосмугового зв’язку в Європі. Країна протягом багатьох років робила значні інвестиції в інфраструктуру широкосмугового зв’язку, що призвело до широкого розповсюдження послуг високошвидкісного Інтернету.

6. Україна – 7.87 долара.

Покриття широкосмугових послуг в Україні значно відрізняється залежно від регіону. Міські райони зазвичай мають краще покриття, тоді як у жителів сільської місцевості часто немає доступу до високошвидкісного Інтернету. Загалом інфраструктура широкосмугового зв’язку в Україні все ще розвивається, але вона швидко вдосконалюється. Провайдери докладають максимальних зусиль для збільшення покриття та швидкості по всій країні. Варто зазначити, що середня вартість широкосмугового зв’язку в охопленій війною країні не перевищує 8 доларів на місяць. Але при тому Україна все ж таки покинула ТОП 5 країн з найдоступнішим інтернетом. Нагадаємо, що у 2020 році Україна обіймала перше місце в глобальному рейтингу с середньою вартістю широкосмугового інтернету 6,41 долара за місяць.

Країни з найдорожчим у світі широкосмуговим Інтернетом (ціна за місяць):

1. Бурунді – 383.79 долара.
2. Суринам – 269.44 долара.
3. Зімбабве – 201.00 долара.
4. Острови Теркс і Кайкос – 199.00 доларів.
5. Демократична республіка Конґо – 193.46 долара.

Країни Балтії

Три країни Балтії потрапили до ТОП 90. Якщо ж говорити про регіон у цілому, то Балтія займає четверте місце в рейтингу найдешевшого Інтернету із середньою регіональною ціною 23.59 долара США.

Латвія показала найкращі результати, опинившись на 24-му місці із середньою ціною 15.44 долара США. Далі йде Литва – вона на 38-ому місці із середньою ціною 18.97 долара  США. Естонія опинилася на третьому місці серед країн Балтії, або ж на 84-му місці в загальному рейтингу: середня вартість широкосмугового Інтернету тут становить 36.37 долара США на місяць.

СНД (колишній СРСР)

З 12 країн СНД у списку 50 країн світу із найдешевшим Інтернетом можна знайти всі, за виключенням Туркменістану. Це робить регіон найдешевшим у плані вартості широкосмугового Інтернету. Середньомісячна вартість в регіоні становить 14.99 долара.

Найдешевшими країнами були Казахстан (5.11 долара, 2-ге місце), Молдова (7.03 долара, 3-тє місце) і Білорусь (7.34 долара, 4-те місце). Для порівняння, найдорожчими країнами в регіоні виявилися Туркменістан (45.80 долара 109-те місце), Таджикистан (23.85 долара, 49-те місце) і Вірменія (16.84 долара, 29-те місце). З року в рік ситуація лишається стабільною, але іноді деякі країни випадають зі списку просто тому, що отримати інформацію про ціни на Інтернет за межами країни стає неможливим. Наприклад, цього року з цієї причини зі списку вибула Російська Федерація.

Східна Європа

У Східній Європі – 14 країн, і всі з них опинилися у верхній половині рейтингу, при цьому одна (Румунія) потрапила у верхню десятку, а ще 11 – у ТОП 50. Середня вартість Інтернету в регіоні становить 19.22 долара місяць, що робить його другим найдешевшим регіоном у світі.

Трійку найдешевших країн склали Румунія (7.57 долара, 5-те місце), Болгарія (12.71 долара, 16-те місце) і Косово (12.76 долара, 17-те місце). У трійку найдорожчих увійшли Словенія (42.54 долара, 98-те місце), Чехія (24.04 долара, 51-ше місце) і Чорногорія (23.41 долара, 48-ме місце).

Західна Європа

29  країн Західної Європи розмістилися у середині та нижній частині таблиці. Причому жодна не потрапила до ТОП 50, а дві опинилися серед 50 нижніх. Середня регіональна ціна Інтернету у 50.87 долара робить регіон сьомим за рівнем дешевизни з-поміж 13 глобальних регіонів у цілому.

Найдешевшою країною в регіоні виявилася Мальта (27.41 долара, 59-те місце), за нею йдуть Італія (28.69 долара, 64-те місце) і Португалія (31.67 долара, 69-те місце). Найдорожчою виявилася Норвегія (87.36 долара, 185-те місце), за нею йдуть Фарерські острови (83.59 долара, 179-те місце) та Ісландія (78.04 долара, 170-те місце).

Джерело: https://mediasat.info/

Сообщение Широкосмуговий Інтернет: де найдешевший та де найдорожчий? появились сначала на SV-Consulting.

Услуга настройки для dedicated server

Недостаточно просто арендовать сервер. Нужно подготовить его к выполнению определенной задачи. Если у вас уже есть опыт настройки удаленных компьютеров, можно выполнить все необходимые работы самостоятельно. Но новичкам лучше заказать соответствующую услугу, в которую входят:

• оптимизация «железа» под запланированный уровень нагрузок;
• установка программного обеспечения;
• отладка операционной системы;
• настройка почтового сервера;
• создание защиты от DDoS и хакерских атак.

Администрирование выделенного сервера

Даже идеально отлаженный защищенный сервер может подвергнуться мощной атаке или столкнуться с лимитом по производительности. Случаются и сбои программного обеспечения, которые приводят к отказу определенных функций.

Когда речь идет о сервере на Linux, администрирование потребует серьезных технических навыков и глубокого знания особенностей операционной системы. Лучше всего доверить эту задачу профессионалу. Оплата за такую услугу обычно взимается только при необходимости вмешательства. У нее может быть поминутная или почасовая тарификация.

Аренда сервера в разных странах

Аренда сервера в Европе или США считается оптимальным вариантом, если вы работаете с западными партнерами и клиентами. Это уменьшает для них пинг, ускоряет загрузку и улучшает пользовательский опыт.

Аренда сервера в Украине — отличное предложение для компаний, работающих на внутреннем рынке. Она обходится дешевле, причем украинские дата-центры предоставляют такое же высокое качество услуг, как и их зарубежные конкуренты.

Возможность апгрейда сервера

Развиваясь, компания может расширять свой сайт и устанавливать дополнительные модули программного обеспечения. Поэтому в идеале аренда сервера должна быть адаптивной услугой.

Существенный плюс — возможность замены компонентов компьютера и установки новых деталей. К примеру, можно устанавливать дополнительные накопители информации и увеличивать объем оперативной памяти. Большую пользу также приносит переход к серверу на Windows — эта операционная система намного проще и удобнее, чем Linux.

Как выбрать оптимальное предложение по аренде выделенного сервера?

Рассматривая услуги разных компаний, ориентируйтесь на цену, технические характеристики и такие дополнительные особенности, как физическое размещение и наличие услуги профессионального администрирования. Одно из лучших предложений по аренде сервера в Украине, Нидерландах и США вы найдете на сайте компании «Дельтахост»: https://deltahost.ua/dedicated.html. Здесь доступны выгодные тарифные планы, которые можно конфигурировать в соответствии с потребностями вашего бизнеса.

Джерело: https://expert.com.ua/

Сообщение Что нужно знать при аренде выделенного (dedicated) сервера? появились сначала на SV-Consulting.